Празник Воскресіння Господнього є найбільшим і найвеличнішим у всьому християнському світі. Вшановуючи це свято, церковне вчення акцентує увагу не лише на моменті Воскресіння, коли Христос встає з гробу, але й на події Його сходження до пекла, яка є Таїнством Великої суботи.
По-особливому ця пасхальна тематика розкривалася в давньому українському церковному малярстві, зорієнтованому на східну традицію, де “Воскресіння Христове” зображалося в іконографічному варіанті “Зішестя в ад”.
Галерея сакрального мистецтва музею “Дрогобиччина” зберігає рідкісну за іконографією пам’ятку маляра Стефана Поповича Медицького “Зішестя до пекла” 1669 року. Ікона була була створена для цокольного ряду Предтеченського приділу церкви Воздвиження Чесного Хреста в Дрогобичі. Цей іконографічний варіант ілюструє текст Акафісту Богородиці, а вперше в Україні був зафіксований у монументальному малярстві середини XVI століття – фресці Святого Онуфрія у Лаврові.
Пізніше у 1624 році поширюється видання “Бесід на діяння апостолів Іоана Златоустого” з друкарні Києво-Печерської Лаври. У цьому виданні була гравюра “Зішестя до пекла”, що, ймовірно, стала взірцем для маляра Стефана Медицького. Про це свідчить композиційна подібність, зокрема, на іконі дрогобицького іконописця Христос зображений без мандорли (Божественного сяйва), як і на згаданій гравюрі, що в українському іконописі трапляється нечасто.
Особливістю ікони “Зішестя до пекла” Стефана Медицького також є зображення праведників лише по один бік від Христа, де виділено кремезну напівоголену постать Адама, а внизу видно Єву. Ісус Христос простягнув праву руку Адамові, а в лівою тримає розгорнутий сувій з текстом. Давні українські ікони мали своїм завданням показати не просто перебування Спасителя у глибинах пекла, але і момент довгоочікуваного Воскресіння, що розпочався тоді, коли Христос торкнувся руки Адама. Пульс на руці Адама є ознакою життя – автор зафіксував не безпосередній процес сходження Христа в пекло, а момент, коли Він, взявши за руку Адама, вже готовий звідти вийти. Стефан Медицький зображає кульмінаційну зустріч між Старим і Новим Адамом в ім’я спасіння людського роду. За Адамом і Євою видно інших праведників, які очікували приходу Месії. У верхній частині ікони автором виразно зілюстрований текст, що складається з 12 слів кондака.
Дрогобицька пам’ятка побудована на співставленні коричневих, вохристих, чорних, сірих та червоних тонів, які автор подає дещо стримано, поєднуючи із стилізованим обрамленням картуша, чим організовує розташування ікон цокольного ряду.
Ікона “Зішестя до пекла” Стефана Медицького – це, передусім, рідкісний приклад ілюстрації Богородичного Акафісту в іконописі. А також взірець розширення рамок іконографічної програми іконостасної системи галицького малярства XVII століття. Для дрогобичан це особлива пам’ятка, адже ця ікона – один з небагатьох підписних творів культового маляра нашого краю Стефана Медицького.
Текст: Леся Косаняк, завідувачка відділу сакрального мистецтва музею “Дрогобиччина”.
Світлини: Матвій Пограничний.
