Тричі на рік відбувається урочисте винесення Хреста з вівтаря на середину храму:

• на винесення чесних древ животворного Хреста Господнього,
• у день підняття (Воздвиження Чесного Хреста)
• і в Хрестопоклонну неділю.

У цей день він лежить перед прихожанами на тетраподі, адже тих, кого карали розп’яттям, спочатку клали на лежачий хрест і прибивали цвяхами, а потім знаряддя тортур піднімали. Саме у неділю Хрестопоклонну цьому хресту поклоняються, даючи обіцянку йти за Господом, бути готовим на пожертву заради Творця і на дотримання Його слів.

Досягнувши середини Великого Посту християни потребують благодатної помочі для зміцнення духовних сил. Саме, споглядаючи на Хресне дерево, православні отримують велику втіху і підбадьорення.

Хрест, що колись був найбільш страшною, ганебною карою, став для нас силою Божою проти невидимих ворогів. Хрест називаємо живоносним, животворним деревом, яке процвіло. У давнину дерево спокусило перших людей і стало для них деревом смертним, бо спожили плодів його і стали смертними, втративши райську насолоду богосинівства. Дерево ж Хресне стало живоносним, що зацвіло для нас благодатними плодами, споживаючи яких повертаємо собі втрачений рай.

Хрест дав людству остаточну перемогу добра над злом, перемогу любові над ненавистю, життя над смертю. З упевненістю можна сказати, що якби не було Хреста, не було б спасительного подвигу Хрестового, не було б Божественного Воскресіння. Тому православні християни шанують Животворчий Хрест як знамено славної перемоги Христа над смертю.

Традиція походження Хрестопоклонної неділі сягає часів повернення Хреста Господнього в Єрусалим за Константинопольського імператора Іраклія І. Під час війни з Перською імперії в 614 році, перси забрали в полон Єрусалимського патріарха Захарію разом з найбільшою святинею християн – Хрестом Господнім. Тільки аж у 631 році Хрест Господній був повернений в Єрусалим. За переданнями, сам Іраклій заніс його у відбудований храм Гробу Господнього.

Сьогодні в традиції нашої церкви цікавим є те, що Чин поклоніння животворному Хресту Єрусалимському відбувається ідентично як на Воздвиження. Чесний хрест, прикрашений квітами, виноситься на престол, а після закінчення Вечірнього богослужіння урочисто кладеться на тетрапод. Хрест лежить на тетраподі усю седмицю. Після кожного богослужіння відбувається поклоніння животворящому Хресту аж до віддання свята. Це супроводжується молитвою: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресеніє Твоє славимо».

Єфрем Сирин так говорить про Святе дерево: «Хрест — воскресіння мертвих. Хрест — надія християн. Хрест — жест кульгавих. Хрест — потіха бідних. Хрест — скинення гордих. Хрест — надія безнадійних. Хрест — кермо для плаваючих. Хрест — пристань для гонених бурею. Хрест — батько для сиріт. Хрест — потіха для терплячих. Хрест — охоронець для юнаків. Хрест — слава для мужчин. Хрест — вінець для старців. Хрест — невинність для дівиць. Хрест — хліб для голодних і джерело для спраглих.»

Слід також зазначити і те, що окрім Хрестопоклонної неділі, Воздвиження Чесного Хреста та спомину явлення Знамення Чесного Хреста, особливими днями вшанування Чесного Хреста є середа та п’ятниця щотижня упродовж року.

У дрогобицькій церкві святого Юра, що є відділом музею «Дрогобиччина», є чимало зображень Хреста в монументальному живописі та іконостасах. Зокрема, це Розп’яття «Страсті Христові», «Розп’яття» в Акафісті Ісусу Христу, «Розп’яття» на східній стіні Введенського приділу та «Розп’яття» в завершенні іконостасу нави.

Авторка тексту – Леся Летнянчин, завідувачка відділу пам’яток дерев’яної архітектури

Світлини – Володимир Пограничний, старший науковий працівник та завідувач відділу природи