Перша неділя великого посту зветься неділею Торжества Православ’я. Слово «православ’я», по-грецьки «ортодоксія», означає істинну віру і правдиве почитання Господа Бога, але не православ’я, яке ми сьогодні розуміємо, як котрогось із християнських конфесій, а яке було спільне для цілої Христової Церкви аж до розколу Східної і Західної в ХІ столітті. Торжество Православ‘я, яке святкує ця неділя — це православ’я вселенське, його визнавала ціла Христова Церква перших віків у боротьбі проти єресі іконоборства. Тому неділя православ’я — це торжество цілої церкви, Східної і Західної, це святкування остаточної перемоги над іконоборством та іншими єресями.

Неділю Православ’я установив і наказав щорічно святкувати Собор у Константинополі 842 року. Мета цього свята — привселюдно і урочисто віддати честь і поклін святим іконам Ісуса Христа, Пречистої Діви Марії і святих.

Визначальна риса Східної Церкви — це давнє й особливе почитання святих ікон. Святим іконам, як і святим мощам, Христова Церква віддає великі почесті і пошану. Вона ставить їх у храмі для привселюдного  почитання. Вона заохочує, щоб ми святі ікони почитали вдома, та як у формі хрестиків чи медальйонів носили на своїх грудях.

Святі ікони зазнавали прилюдної і приватної почесті у Східній Церкві аж до панування візантійського цісаря Лева ІІІ Ісаврія. Під впливом двох єпископів з Малої Азії, він осудив почитання святих ікон і вважав його за ідолопоклонство. Підтвердженням цього він видав у 730 році декрет, яким забороняв почитання святих ікон у цілій державі. Цим декретом у Східній Церкві починається довга і кривава боротьба проти святих ікон, знана в історії як іконоборство, яке тривало понад 100 літ і закінчилось світлим тріумфом почитання святих ікон. У 842 році цісарева Теодора дозволяє почитати святі ікони й усуває іконоборчого Патріарха Йоана VII, а на його місце ставить Методія І, який зазнав мук та гонінь за святі ікони. Він відразу ж скликає до Константинополя Синод, який уже остаточно повертає почитання святих ікон. Цю кінцеву перемогу, знану як «тріумф православ’я», Церква і згадує щорічно у першу неділю великого посту. До великих оборонців святих ікон належить Патріарх Герман І, Святий Іоан Дамаскин, святий Андрій Критський, Великий Покаяльний Канон якого читається упродовж першого та страстного тижня Великого посту, святий Теодор Студей, патріарх Методій.

Патріархові Методію і приписують укладення Чину Православ‘я, тобто прилюдного визнання святої віри, яке читалось на Службі Божій у неділю Торжества. Він прийшов і на наші терени та відбувався у катедральних храмах. До нього входять визнання віри, прилюдне віддання почастей іконам Ісуса Христу і Пресвятій Богородиці, подяка Богові за перемогу над єресями, молитва за живих і померлих. Згідно цього Чину, ми вшановуємо не дошку з фарбами, а саме образ Ісуса Христа, Божої Матері та святих, і цим віддаємо шану Первообразу.

Стародавня заборона не давала людині зображувати те, чого вона не бачила на власні очі. Адже Бог у стародавній час залишався невидимим, за винятком явлення Трійці Авраамові під видом трьох подорожніх. Невидимий і неосяжний Дух Святий прийняв образ голуба, в цьому образі свідчив слово Бога Отця про Бога Сина, котрий хрестився в Йорданії. Також він прийняв образ видимих вогненних язиків, зійшовши в цьому вигляді на святих апостолів в день П’ятидесятниці, надавши їм властивість проповідувати і розрішати гріхи людські.  

Перше зображення Ісуса не було справою людських рук. Сам Ісус Христос залишив відбиток Свого пречистого обличчя на полотні і послав це зображення Едеському князю Авгарію, щоб зцілити його від хвороб. Першим із людей, котрий залишив нам приклад іконного зображення, був святий євангеліст Лука. Він написав образ Богоматері, котрий сама Пречиста сказала: «Цим образом перебуватиме благодать моя і сила».

Такий початок зображень Господа Ісуса, Богоматері і Святого Духа, тому хіба ж можна було не наслідувати цим прикладом, не зображати хрест, на якому був розіп’ятий для нашого спасіння Христос і який став знаряддям нашого спасіння. Ісус воскрес із гробу. Як можна було не показати першим християнам, що відкритй гріб — знак  не лише смерті, але й воскресіння післ неї.         

З самого початку місця молитовних зібрань християн відмічалися особливими зображеннями: то Святого Хреста, то Агнця, то Пастуха, то Риби, так як букви грецькою названня її означають початкові букви імені Ісуса Христа, то трапези з переломлення хліба. Ікони таких зображень отримали широке розповсюдження, особливо після перемоги над язичництвом.

Таким чином, неділя Торжества Православ’я є сильним духовним натхненником для християнина в час посту, оскільки на іконах зображається не тільки Ісус Христос і Пресвята Богородиця, а інші святі, отці церкви, монахи, безсрібники, з яких кожна віруюча людина повинна брати приклад, наслідуючи їхнє життя та християнський подвиг. 

Відвідавши церкву святого Юра, що є відділом дерев’яної архітектури, ви зможете побачити і богословський сюжет «Лука, який малює ікону Пресвятої Богородиці» у циклі «Страсті апостолів» та багато інших досить самобутньо розкритих біблійних сюжетів у монументальному розписі та іконостасах досить знаного маляра XVII століття Стефана Поповича Медицького.

Авторка тексту – Юлія Лаврись, наукова працівниця відділу пам’яток дерев’яної архітектури    

Світлини – Матвій Пограничний