У стінах Дрогобицької гімназії в різний час навчалися відомі краяни: Іван Франко, Василь Стефаник, Лесь Мартович, о. Остап Нижанківський, Модест Менцинський, Олександр Колесса, Іван Макух, Семен Вітик, Михайло Матчак, о. Василь Шевчук («Кадило») та інші. Дрогобицьким гімназистом був і Полковник Січових Стрільців, Голова Проводу ОУН Андрій Мельник, на честь якого встановлено пам’ятник у родинному селі Воля Якубова, відкрито меморіальну кімнату в музеї «Дрогобиччина», названо на його честь одну із дрогобицьких вулиць …
Дрогобицька цісарсько-королівська державна гімназія ім. Франца Йосифа І на початку ХХ століття була головним освітнім та науково-культурним осередком міста. Як і більшість гімназій Східної Галичини, була польськомовною, а навчально-виховний процес тут проходив відповідно до австрійського освітнього законодавства.
Нещодавно меморіальна кімната Андрія Мельника доповнилась цікавим експонатом, який ілюструє дрогобицький період його життя. Це брошура під назвою «Sprawozdanie dyrekcyi c.k. wyższego gimnazyum w Drohobyczu za rok szkolny 1904» («Звіт дирекції ц.к. вищої гімназії в Дрогобичі за 1904 навчальний рік»), видана в друкарні Яна Брося. Гортаючи сторінки видання, серед учнів ІІІА класу бачимо ім’я Андрія Мельника (Andrzej Melnyk)…
Син знаного громадського діяча Атанаса Мельника – Андрій – отримав початкову освіту у 4-класній народній школі Самбора та Дрогобича. Успішно здавши вступні іспити із релігії, мови викладання, німецької мови та математики, у 1901 році вступає до Дрогобицької гімназії. Це було вже нове приміщення при вулиці Зеленій, збудоване в 1896 році, а поруч розміщувався гімнастичний зал.
Гімназію очолював Францішек Майхрович – доктор філософії, заступник голови Крайової шкільної ради, член Дрогобицької повітової і міської ради. Вже наступного року його було призначено членом Крайової шкільної ради, а директором гімназії став Йосиф Старомійський, який раніше керував філією ц.к. гімназії у Львові.
Разом із Андрієм Мельником навчалися учні української, польської та єврейської національностей, для більшості з них рідною мовою була польська. Цікаво, що у першому гімназійному класі були діти, яким виповнилося від 11 до 16 років. Гімназисти були в основному із Дрогобича та Дрогобицького повіту. Достеменно невідомо, де саме проживав Андрій під час навчання – у родичів, на «станції» (винаймав помешкання) чи в українській бурсі св. Івана Хрестителя.
Навчальний рік тривав із 3 вересня до 15 червня і складався із двох семестрів. Слід зазначити, що наприкінці другого півріччя залишалися не всі учні, адже шкільна програма була досить складна, відраховували з гімназії також через погану поведінку. Щодо Андрія Мельника, то у нього завжди був перший рівень успішності, про що достовірно свідчать збережені щорічні навчальні звіти.
У гімназії викладали такі предмети: релігію, латинську, грецьку, польську, німецьку та українську мови, історію та географію, природознавство, математику, фізику, пропедевтику філософії, каліграфію, малювання, гімнастику, співи.
Класним керівником Андрія у першому класі, і водночас вчителем латини і польської мови, був Ян Хмьолек. Він також завідував польською бібліотекою для молоді. «Господарем» другого класу був Фелікс Ганткевич, викладач історії та географії, завідувач збірки картографічних матеріалів. Він умів зацікавити гімназистів вивченням історії рідного краю і саме у той час опублікував цікаву історичну розвідку «Костьол у Дрогобичі». Професор VIII рангу Антоній Падо став класним керівником у ІІІ і IV класах, а також викладав латину і грецьку мову.
Серед вчителів-українців особливе місце займає о. Поліевкт Кміт – професор, титулярний радник Перемишльської гр.-кат. Єпископської Консисторії, член НТШ.Він викладав релігію, руську (українську) мову, а ще гімназійний катехит навчав церковно-народного співу учнів греко-католицького обряду.До речі, автором підручників для навчання релігії був о. О. Торонський – галицький педагог і громадський діяч, колишній викладач Дрогобицької гімназії. Українську мову в молодших гімназійних класах навчали за підручниками І. Огоновського та В. Коцовського, згодом С. Смаль-Стоцького. Загалом ерудовані викладачі давали своїм вихованцям добру освіту, а керівництво дбало про щорічне поповнення гімназійних бібліотек (викладацької, учнівської) та кабінетів.
На сторінках гімназійного звіту знаходимо цікаву інформацію про те, хто із відомих краян навчався тут впродовж 1903-1904 років. Однокласником Андрія Мельника був Теофіль Дуб, який згодом очолить хор «Бориславський Боян». Учень ІІ класу Бруно Шульц стане відомим письменником, художником і викладатиме у своїй рідній гімназії. Також знаним художником стане Фелікс Ляхович – учень IV класу. Серед гімназистів – син відомої поетеси і педагога Уляни Кравченко – Єжи Нєментовський, який згодом закінчить Краківську вищу школу мистецтв і писатиме поезії…
Андрій-гімназист захоплювався цікавими лекціями, уроками фізичного виховання і природознавства на свіжому повітрі, відвідував учнівську бібліотеку, гімназійний ботанічний сад та різноманітні пізнавальні екскурсії, любив ігри та забави із друзями, а взимку бував на міській ковзанці. Запам’яталися йому і важливі події – щорічне святкове Богослужіння в день іменин цісаря Франца Йосифа І та поминальні Служби Божі за Цісареву Єлизавету та за цісаря Фердинанда І, на яких були присутні всі учні та викладачі гімназії. Цікавими були урочисті вечори на честь поетів Тараса Шевченка та Адама Міцкевича, виступи гімназійного хору…
Слід зазначити, що у той час велика увага приділялася здоров’ю гімназистів – зокрема, при вступі у навчальний заклад вимагалося свідоцтво про щеплення від віспи, або ревакцинацію. Через епідемію скарлатини у другому півріччі 1903 року гімназію було закрито на 3-тижневий карантин. Для огляду учнів запрошували лікаря-дантиста Фрідляндера, а медичну допомогу для бурсаків безкоштовно надавали місцеві лікарі – зокрема, доктор Козловський.
Оскільки річка поблизу Дрогобича через забруднення місцевими рафінеріями була визнана непридатною для купання, дирекція гімназії розпорядилася збудувати дерев’яний будиночок на 5 душових кабінок поруч із гімнастичним залом. Цісарсько-королівський повітовий лікар визнав їх відповідними для використання і відтоді гімназисти приймали душ після уроку фізкультури та за дозволом керівництва – у вільний від навчання час…
Андрій почав пізнавати Дрогобич, цікаве шкільне життя, коли у його життя прийшло велике горе – у квітні 1905 року від сухот помирає батько. Його мати померла, коли йому було лише шість років. Хлопець залишився круглою сиротою. Молода мачуха і вітчим дуже добре ставилися до нього, опікувався ним також родич – довголітній посол до Віденського парламенту і Галицького сейму, доктор Євген Олесницький.
Андрій продовжив навчання вже у Стрийській державній гімназії, яку закінчив із відзнакою у 1910 році. У юнака були серйозні проблеми із здоров’ям – медики Дрогобича і Львова зробили йому дві складні операції на легенях… А згодом було навчання у Віденській вищій земельній школі…
Проте І Світова війна змінила хід української історії. Андрій Мельник, який відразу записався добровольцем до Легіону УСС, невдовзі стане одним із лідерів національно-визвольного руху…
Вшановуючи пам’ять Полковника Андрія Мельника, доречно було би встановити пам’ятну таблицю в його рідній гімназії, де нині знаходиться головний корпус Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка…
Автор – Зоряна Кордуба, завідувачка відділу історії
Світлини – Зоряна Погранична, завідувачка інформаційно-видавничого відділу
