22 вересня, наступного дня після святкування Різдва Пресвятої Богородиці, ми згадуємо її батьків — святих праведних Йоакима і Анну. Канонічне Святе Писання про них нічого не розповідає, але протоєвангеліє від Якова, що належить до апокрифічних книг, містить окремі відомості. Згідно з переданням, свята праведна Анна була молодшою донькою священика Наттана, з коліна Левія, з дочок Ааронових, і тіткою св. Елисавети, матері св. Йоана Хрестителя. Її чоловік, святий праведний Йоаким, походив з коліна Юди, з дому царя Давида. За старозавітнім обітованням, із роду Давидового мав з’явитися Месія.

Як нащадку царя Давида, Йоакиму належала земля у Вифлеємі або його околицях, де він і мешкав спочатку зі своєю дружиною, і де паслася його худоба, але після одруження сімейство оселилося в Єрусалимі коло ринку, де торгували жертовними тваринами.

На північ від Храмової гори, при Овечих воротах розташовувалась купель Вифезда. Таку назву басейн отримав у III ст. до Р. Х., коли первосвященик Симон добудував другий басейн до старої овечої купелі. Жертовних тварин заводили до міста через Овечі ворота і прямо там, між воротами і купіллю ними торгували. Дім Йоакима розташовувався безпосередньо біля купелі, що приносило додаткові зручності для торговця жертовними тваринами. Цей дім зберігся дотепер. Зараз у ньому розташована православна церква Різдва Пресвятої Богородиці з криптою (печерою, де св. Анна перечікувала дні очищення після народження Марії). Поряд базиліка Св. Анни, збудована на місці найдавнішої в Єрусалимі церкви Богородиці, де ще й донині зберігаються залишки мозаїчної підлоги.

Передання говорить, що Йоаким був заможною людиною, і завжди приносив подвійну жертву Богові. Єдиним смутком його життя була бездітність. Із 2 по 9 жовтня 20 р. до Р. Х. під час юдейського свята Суккот, Йоаким разом із багатьма іншими приніс до Храму свої жертви. Рувим, один зі священників відхилив жертву Йоакима, сказавши: «Тобі не можна приносити жертву-дари першому, бо ти не маєш спадкоємця в Ізраїлі». Правило, яке забороняло би бездітному чоловікові приносити жертву, не існує в Законі Мойсеєвому, але починаючи з Книги Буття, бачимо, що бездітні чоловіки і жінки зазнавали суспільної зневаги. Найвідомішим прикладом був сторічний Авраам, якому дев’яносторічна Сара народила сина Ісаака. Саме приклад Авраама, якому Господь дав сина на старості років надихнув Йоакима піти в пустелю, жити в наметі і упродовж 40 днів і ночей, в пості і молитві випрошувати собі дитя як знак благословення Божого.

Берджіл Пікснер (1921–2002) бенедиктинський монах і видатний археолог, який упродовж багатьох років досліджував євангельські місця і був переконаний, що протоєвангеліє засновано на «традиціях родини Ісуса Христа», залишив цікаве спостереження: хоча текст протоєвангелія не говорить, куди саме відправився Йоаким на період посту і молитви, традиція вказує місце однозначно. Грузинський лекціонарій V с. вказує на грот монастиря Козіба у юдейській пустелі. У 480 р. тут було збудовано монастир з церквою Богородиці, який упродовж усього історичного періоду було декілька разів зруйновано і відбудовано. Зараз це діючий монастир Св. Георгія.

Отець Берджіл Пікснер зауважує, що за часів Йоакима там вже існував печерний монастир, що належав єсеям. Такий висновок вчений зробив на основі так званого «мідного сувою» — одної з найзагадковіших писемних пам’яток Мертвого моря, знайденої археологами 14 березня 1952 р. в Кумранській печері № 3.

Передання говорить, що поки Йоаким молився і постився, Анна сумувала і оплакувала свою бездітність, просячи Бога про народження дитини. Під час молитви перед нею з’явився ангел і сказав: «Анно, Анно, Господь почув твою молитву, ти зачнеш і народиш, і про нащадків твоїх будуть говорити у цілому світі». Анна відповіла ангелу: «Жив Господь Бог мій! Якщо я народжу дитину, чоловічої або жіночої статі, віддам її в дар Господеві моєму, і вона буде служити Йому ціле своє життя». Йоакиму також з’явився ангел з такою ж благою вістю. Радіючи, богоотець просив відібрати 10 найкращих агнців в жертву Богові, 12 молодих телят — для священників і старійшин, і 100 козенят для народу. Разом із відібраною худобою Йоаким повернувся в Єрусалим. Анна зустріла чоловіка, ймовірно коло Овечих воріт (за переданням, біля Золотих воріт) і «знайшов Йоаким того дня мир у своєму домі».

Був листопад 19 або 20 року до Р. Х. Через 9 місяців, 8 вересня за старим стилем, або 21 за новим у них народилась дочка. Різниця між сонячним календарем, який ми використовуємо зараз і місячним, яким користувались євреї того часу завуальовує символічне значення цієї дати. 3743 від Сотворення Світу на 8 (21) вересня випадав перший день єврейського місяця Тішрі — свято Нового року, або Рош-Гашана — день, коли відзначали завершення творіння світу та появу перших людей. Сумний звук шофара стократно закликав вірних подумки озирнутись на минулий рік, згадати свої помилки і, проаналізувавши свої вчинки, прийняти тверде рішення стати кращим, чеснішим, добрішим, утримуватись від образ, вдосконалюватися в добрі та любові до ближнього. Очі священників і народу були звернені до Бога з проханням про новий, чистий початок і Господь почув їх, дарувавши світові Другу Єву і Матір Життя.

«Звеселися, душе моя», — вигукнула Анна, коли повитуха сповістила їй про народження дівчинки, пише Протоєвангеліє Якова. Через вісімдесят днів дівчинку назвали Марією.

До трирічного віку Пресвята Марія жила в будинку своїх батьків, а потім урочисто була приведена святими Йоакимом і Анною у Храм Господній, де виховувалась до повноліття.

Незабаром після введення Пресвятої Богородиці в Храм 80-річний Йоаким помер. Свята праведна Анна пережила його на два роки і відійшла до Господа у віці 79 років, у Єрусалимі, не доживши Благовіщення Діви Марії. При святому благовірному цареві Юстиніану (527–565) у Девтері був зведений на честь св. Анни храм. Дружині імператора Юстиніана II, коли та були при надії, з’явилася свята праведна Анна, тому він відновив храм на її ім’я. У той же час тіло (у 685–695) і мафорій (покривало, у 705–711) св. Анни були перенесені до Константинополя.

Шановні дрогобичани і гості нашого міста! Відвідавши церкву Св. Юра, що є відділом пам’яток дерев’яної архітектури музею «Дрогобиччина», у тиші емпорної церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці зверніть увагу на святих праведних Йоакима і Анну, благовіщення котрих зображено на іконі предельного ряду іконостасу, і на слова тропаря, написаного малярем уверху ікони (цитуємо в перекладі): «Молитву вашу почувши Бог, плід над плодами Анні дарує — вам прехвальні, Йоакиме і Анно сьогодні: зійшовши з небес, ангел віщає Анні начатки всесвітньої радости».

Автор – Юлія Лаврись, науковий працівник відділу пам’яток дерев’яної архітектури

Світлини – Володимир Пограничний