2 серпня християнський світ вшановує одного з найбільших пророків Старого Завіту – Святого Іллю.

Пророк Божий Ілля поклав життя на боротьбу з ідолопоклонством власного народу. Тому дуже символічно, що перший християнський храм тоді ще язичницького Києва був саме Іллінським.

Народився Ілля у місті Фесвія Галаадська за 900 років до Різдва Христового. Ім’я, яке носив пророк, а саме “Елійаху” буквально означало “мій Бог Яхве“, визначило все його життя. Ще одне трактування імені пророка — “Міць Божа“. Батько Іллі спостерігав видіння, під час якого благообразні мужі розмовляли з немовлям, сповивали його вогнем і годували полум’ям палаючим. З малих літ Ілля присвятив себе Богові, поселився в пустелі і жив у молитві й суворому пості.

Покликаний до служіння при царі Ахаві, пророк став ревним захисником віри в єдиного Бога. У той час ізраїльський народ забув про віру своїх праотці у Всевишнього і поклонявся ідолам Ваала. Головною натхненницею ідолопоклонства була цариця Ієзавель. Спостерігаючи духовний занепад свого народу, Ілля переконував царя навернутися, а людям пророкував нещастя, якщо вони не схаменуться. Коли цар не послухався слів пророка, настала трирічна посуха, яка спричинила голод у країні.

Переховуючись від репресій цариці Ієзавель, яка мусила знищити Іллю, пророк, за повелінням Божим, попрямував туди, де вона найменшу очікувала його знайти — на її батьківщину, у Серепту Сидонську, до бідної вдовиці. Останнє збіжжя і олію жінка використала, щоб нагодувати Іллю, після чого його молитвами Господь вчинив диво: збіжжя і олія ніколи більше не закінчувалися в її домі. А коли помер від хвороби її син, Господь знову почув голос свого пророка та за проханням Іллі повернув життя юнакові, воскресивши його.

А далі Бог звелів Іллі прямувати до царя Ахава й нарешті переконати його. Зустрівшись у духовному двобої з жерцями-ідолопоклонниками, пророк запропонував зробити два жертовники — один Ваалові, а другий — Істинному Богові. Спершу жерці Ваала молилися своєму ідолові про дарування вогню, але все було марне. По тому розпочав Ілля: він поклав на свій жертовник дрова, полив їх водою і почав молитися Богові. І раптом з неба впав вогонь і попалив не тільки дрова й жертву, але навіть воду й камені жертовника. Народ, побачивши це диво, прославив Істинного Бога й знову увірував у Нього. А за молитвами святого пророка Іллі Господь відчинив небо і на спраглу землю знову впав дощ.

Пророк Ілля дуже шанується в народі, бо вважається розпорядником дощу й посухи. А ще він покровитель десантників: саме 2 червня відзначають свій професійний день воїни аеромобільних військ, які обрали саме Іллю — цього воїна духу, своїм небесним заступником. Але передусім Ілля займає особливе місце у православній традиції.

У Новому Завіті описано про те, що Син Божий преобразився на горі Тавор, а біля Нього з’явилися два пророки — Мойсей та Ілля. Саме цих двох пророків обирає для бесіди Христос, адже Ілля, як і Мойсей мав досвід безпосереднього спілкування з Богом. Мойсей отримав від Бога закон, а також спілкувався з Всевишнім настільки близько, наскільки можливо для людини — бачив “за дня Бога” (Вих., 33). Після ж стояв лицем до лиця перед Богом за Його заклику, “закривши обличчя своє плащем своїм” (3 Цар., 19).

Саме Ілля є предтечою Христа. Згідно з церковним переданням, заснованим на пророцтві Малахії — “Ось, я пошлю до вас Іллю пророка перед настанням дня Господнього, великого і страшного” (Мал. 4: 5), — пророк Ілля стане предтечою другого пришестя Христа на землю і буде убитий за проповідь Христа, повторивши тим самим долю Йоана Христителя, який прийшов “у дусі та силі Іллі” в якості предтечі Спасителя.

Стоячи у церкві Св. Юра, котра належить до відділу пам’яток дерев’яної архітектури музею “Дрогобиччина”, перед зображення св. пророка Іллі у Преображенському сюжеті, пам’ятаймо, що свого часу Ілля явився саме в період розділення і духовного занепаду свого народу і спромігся його об’єднати, і що зараз для України є першочерговим — об’єднання. Тому звертаймося до Св. пророка Іллі словами кондака, глас 2: “Пророче й провидче великих діл Бога нашого, Іллє великоіменний, що словом своїм зупиняв і збирав дощові хмари, моли за нас великого Чоловіколюбця”.

Авторка тексту – Юлія Лаврись, наукова працівниця відділу пам’яток дерев’яної архітектури

Світлини – Володимир Пограничний