Празник Господнього Вознесіння є одним з найбільших празників, що звеличує подію Христового Вознесіння на небо і підкреслює її значення для Христа і для нас.

40 днів після Свого славного Воскресіння Спаситель перебував на землі зі своїми учнями, готуючи їх до прийняття Божої благодаті. Він наголошував, що вони є вибрані учні Його, які будуть проповідувати всьому людству добру звістку про Його славне Воскресіння.

Під час одного зі своїх явлень Христос звелів учням з’явитися в Єрусалимі, де Він пояснив, для чого Йому необхідно було страждати та померти за людей. Розмовляючи з учнями, Христос вивів їх з міста та пішов до Віфанії, де на вершині гори Оливкової зупинився, благословив апостолів і почав віддалятися від них, піднімаючись все вище і вище на небо. Вознесіння Господнє свідчило про те, що Він від Бога прийшов і до Бога відходить, і нас співвознесе до престолу Небесного Царства. Апостоли раділи, бо вірили, що Ісус не залишить їх сиротами, зішле їм Учителя, Святого Духа, і невидимо перебуватиме з ними. Раділи апостоли і в передчутті благодатної вічності, бо Господь сказав, що йде приготувати їм місце, щоб взяти їх туди, де сам перебуватиме.

Оливна гора була місцем не тільки Вознесіння Господнього на небо. Тут Спаситель показав приклад смирення, коли направляючись в Єрусалим сів на молодого віслюка. Його очікували як Царя, а Він явився дуже просто, подавши приклад не піклуватися про людську славу. Тут Господь плакав над Єрусалимом. Він передбачав страшне невірство і жорстоку озлобленість мешканців міста в час Своїх хресних страждань і смерті, коли весь народ буде кричати: «Розіпни Його!» Також Спаситель говорив учням про кінець світу, про Своє друге пришестя, про ознаки наближення Страшного Суду. В Гетсиманському саду Господь молився до кривавого поту і просив Бога Отця пронести мимо нього чашу страждань. Вознесіння Спасителя, як і Його смерть та Воскресіння входило в Божий план. Своє Вознесіння Господь пов’язує з необхідністю приходу Святого Духа. Для Його прийняття Христос повинен приховати Свою присутність, змінити образ Своєї єдності з учнями. Від цього часу Христос возноситься на небо, щоб приготувати місце кожній людині.

Вознесіння Господнє – це не завершення земної історії  Богочоловіка. Будь-якому розставанню настає кінець. Христос обов’язково повернеться до своїх учнів, даруючи їм нові серця і тіла, оновлюючи цілий світ. І Його Царству не буде кінця.

Шановні дрогобичани і гості нашого міста, відвідайте храм Св. Юра. Ви будете вражені неповторними розписами XVІІ ст. Стефана Медицького, зокрема, майстерно зображеною сценою Вознесіння Господнього.

Автор – Леся Летнянчин, завідувачка відділом пам’яток дерев’яної архітектури

Світлина – Володимир Пограничний