29 червня християни східного обряду вшановують пам’ять Святих Славних і Всехвальних Первоверховних Апостолів Петра й Павла – одне із найшановніших дат у християнській традиції, що об’єднує в собі пам’ять про двох великих учнів Христових.

Обрані Богом, обидва ці Апостоли різні за характером і життєвим шляхом, але єдині у своїй вірі, де через символи та образи розкривається ідея апостольського служіння, жертовності та духовної сили. Найчастіше вони постають перед нами разом – єдині у Вірі навіть після закінчення земного шляху.

Первоверховними апостолами називають лише Петра та Павла,

що підкреслює важливість їхньої місії у християнській вірі.

Святий апостол Петро (спочатку називався Симон) був старшим братом апостола Андрія Первозванного, сином простого рибалки, мав дружину і двох дітей. Він не мав якоїсь значущої освіти і вів просте звичайне життя. До Ісуса його привів рідний брат Андрій, один із дванадцяти апостолів. Він першим визнав Христа істинним Сином Божим – Спасителем, за що був удостоєний імені «Петро», що означає «камінь». На цьому «камені Петрової віри» буде створена Церква, яку не переможуть ворота пекла.

І хоча Петро відразу запалав любов’ю до Господа, проте Спаситель не зразу ж закликав його на апостольське служіння, а лише тоді, коли зміцнілася в ньому віра і рішучість. Петро пережив часи розпачу і зневіри, коли тричі відрікся від Христа в час перед його розп’яттям.  Святий Петро був єдиний з учнів, який пізнавши Господа Ісуса Христа, що йшов по морю, пішов на зустріч Йому по воді, але раптом, зневірившись у Божественній допомозі свого учителя, став тонути, проте був врятований Господом, який дорікнув йому за маловір’я (Мф.14: 28-31).

Свою слабкість у Христову віру Петро пережив дуже важко, але щиро розкаюючись у здійсненому, він докорінно змінився, тож після Воскресіння Христос знову доручив йому бути провідником апостолів. Саме апостол Петро в день сходження Святого Духа першим виголосив проповідь, якою навернув до Христа більше три тисячі людей.

Духовна сила, що сходила від апостола Петра, була настільки сильною, що навіть його тінь зцілювала хворих: «І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок,так, що хворих стали виносити на вулиці, тай клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то щоб хоч тінь його впала б на кого із них» (Діян. 5:15). До самої мученицької смерті святий Петро проповідував Євангеліє. Під його проводом відбувся  вибір нового апостола на місце відпалого Юди. Він скликає до Єрусалиму перший собор Христової церкви. До кінця життя апостол Петро повернувся до Риму, де і прийняв мученицьку смерть через розп’яття стрімголов, вважаючи себе негідним помирати на хресті так, як Христос.

Святий апостол Павло походив з коліна Веніаміна (одне із ізраїльських племен), до свого апостольського служіння називався Савлом. Народився у кілікійському місті Тарсі в знатній сім’ї і мав право римського громадянства. Савл був вихований у суворому батьківському законі і належав до секти фарисеїв. Для здобуття освіти батьки відправили його в Єрусалим до відомого вчителя Гамалиїла.

Незважаючи на віротерпимість свого вчителя, який згодом прийняв святе хрещення, Савл був ревнивим юдеєм, розпалюючи в собі ненависть до християн. Він схвалив вбивство архідиякона Стефана, і навіть охороняв одежі тих, хто побив святого мученика  камінням. Переслідував християн усюди, де б вони не з’являлися. Савл був направлений у Дамаск з дорученням від первосвящеників віддати на муки християн, які ховалися там від переслідувань. Та раптом Божественне Світло раптово осяяло Савла. Воїни, які його супроводжували, впали на землю і він почув голос що говорив йому: «Савле, Савле! Чого ти Мене переслідуєш? Савл запитав : «Хто Ти, Господи?». Голос відповів: «Я Ісус, Якого ти переслідуєш, але піднімись і стань на ноги свої, бо  я для того з’явився тобі, щоб ти відкрив очі їм, щоб вони навернулись від темряви до світла і від влади сатани до Бога і  вірою в Мене отримали прощення гріхів…» (Дія. 26: 13-18).

Савл осліп від сяйва Божественного світла, він нічого не бачив доти, поки остаточно не прозріли його духовні очі. Прийнявши згодом святе хрещення, Савл був названий Павлом. Так, за висловом святителя Іоана Золотоустого, апостол Павло став з богохульника богословом, проповідуючи Христову віру серед юдеїв і особливо серед язичників. Сила слова апостола Павла супроводжувалася чудесами, відбувалися зцілення, злі духи покидали одержимих. Всі свої біди і скорботи апостол Павло переносив з великим смиренням і сльозами вдячності, бо в будь-який час готовий був померти за Христа. 

Отже, Петро був одним із найближчих учнів Ісуса Христа, належав до дванадцяти апостолів і традиційно вважався тим, кому Христос доручив особливе служіння та зміцнення Церкви. Павло не був серед дванадцяти, але після свого навернення став великим проповідником Євангелія серед народів і здійснив величезний внесок у поширення християнства.

У Галереї сакрального мистецтва зберігаються ікони із зображеннями Апостолів Петра і Павла, бо їхній культ, який є основою Христової церкви, починається від їх мученицької смерті і продовжується до сьогодні, але особливо хочеться наголосити на іконі «Апостол Петро і Павло з возвеличенням Богородиці» XIX століття з церкви Святих Петра і Павла в Дрогобичі виконана невідомим автором.

На іконі зображена урочиста композиція, присвячена возвеличенню Богородиці та апостолів Петра і Павла. У верхній частині, в центрі, зображена Пресвята Богородиця з малим Ісусом, яка сидить на троні в хмарах, оточена з двох сторін головами ангелів та світлими хмарами. Лівою  рукою огортає малого Ісуса, правою – тримає Його за руку. Постать Богородиці випромінює спокій та велич, а німб навколо голови підкреслює Її святість та особливе місце в історії спасіння.

У нижній частині композиції зображені два апостоли в повний зріст. Ліворуч – апостол Петро, одягнений у синьо-зелений хітон. Тримає у правій руці два ключі, зв’язані червоною стрічкою, колір якої уособлює Божественну енергію, волю до життя та мученицьку жертовність. Один з ключів символізує вхід від воріт до Раю, що ґрунтується на зверненні Ісуса до Петра, які згадує євангелист Матей: «Що на землі ти зв’яжеш те зв’язане буде на небі, а що на землі ти розв’яжеш, те розв’язане буде на небі» (Матвія 16:19). Другий ключ символізує владу над Земною Церквою, адже апостол Петро був першим єпископом Риму, тобто першим Папою Римським. У лівій руці апостол тримає святе Євангеліє, як знак проповіді.

Праворуч зображений апостол Павло – у коричнево-вохристому хітоні з мечем у лівій руці та Євангелієм, як символом сили Божого Слова, духовної боротьби та його мученицької смерті. Меч у руках апостола Павла є символом його мученицької смерті. За церковним переданням, він був страчений через усікновення голови мечем у Римі. Саме тому в іконографії меч став його головним атрибутом. Права рука апостола припіднята вгору. Погляди обох апостолів спрямовані до небесного видіння, що створює відчуття молитовного єднання земної Церкви з небесною.

Вітаємо усіх з празником Святих Апостолів Петра і Павла та запрошуємо відвідати Галерею сакрального мистецтва (вул. Січових Стрільців,  18), щоб заглибитися у духовний світ іконопису.

Авторка тексту – Оксана Стап’як, наукова працівниця відділу сакрального мистецтва.