У неділю після Різдва Христового ми згадуємо і вшановуємо пам’ять осіб, найближчих до Ісуса та Богородиці, Собор якої святкуємо на другий день Різдвяних свят, – Йосипа Обручника, Пречистої Діви Марії та опікуна, названого батька Ісуса, а також царя Давида пророка, Спасителевого праотця і Якова, апостола з числа 70, першого єпископа Єрусалима, який іменується братом Господнім, бо він був сином Йосифа від першого шлюбу.

Сам Йосиф походив, як і Богородиця, із роду царя Давида. У першому шлюбі у нього було чотири сини та дві дочки. Після смерті дружини Йосиф жив у суворому стриманні і вже у 80-ти літньому віці став, за вибором первосвященника, опікуном пресвятої Богородиці, яка дала обітницю безшлюбності. Ангел Божий сповістив чоловікові, що Марія стане Матір’ю Месії. Йосиф був присутній при поклонінні пастирів Божому Сину та при поклонінні волхвів. За вказівкою ангела він з Марією та Немовлям втікають до Єгипту від гніву царя Ірода. У Єгипті заробляв на життя працею теслі. Про його життя, крім обставин народження Христа, відомо мало. Мабуть, він помер незабаром після відвідин Єрусалиму з 12-річним Ісусом, оскільки після цього про Йосифа вже не згадується.

Цар і пророк Давид був предком Христа по плоті. Давид був молодшим сином пророка Ісаї, в юності пас овець батька. Він був глибоковіруючою людиною, завжди дотримувався Закону Божого, тому із Божою поміччю отримав перемогу у битві з Голіафом. Після загибелі царя Саула і його сина, Давида проголосили царем південної частини Ізраїльської держави, а після вбивства другого сина царя Саула – царем Ізраїлю. Давид утвердив столицею Ізраїлю місто Єрусалим (місто Миру) і в Єрусалимі Нову Скинію (Святилище). Але найбільша його мрія – збудувати храм – на жаль, не здійснилася. Йому було передбачено, що храм побудує син. Життя пророка Давида було заплямоване великими падіннями. Він взяв собі за дружину Вірсавію, дружину свого воєначальника Урії, якого послав на смерть. Але попри все, це він дав приклад справжнього покаяння, взірцем якого стали Давидові псалми. Помер у глибокій старості з вірою у прихід Месії, посланого Богом. Як у богослужіннях, так і у наших приватних молитвах, широко використовується псалтир, Богонатхенна книга, укладання і написання більшості творів якої традиція приписує Давиду.

Разом із Йосифом Обручником та царем Давидом у цей день згадується також і апостол Яків, адже згідно з переказами разом зі своїм Батьком Йосифом супроводжував святе сімейство до Єгипту, перебував там із ними та разом зі святою родиною повернувся назад в Юдею. Після П’ятидесятниці, Вознесіння Господнього він став першим єпископом Єрусалиму, очоливши молодшу християнську громаду Святого Міста. Своє життя і служіння Яків закінчив як мученик. У цей день в єдине ціле сплітаються події і Євангельського часу, спогади про пророцтва та праведників Старого Заповіту, про земне життя Сина Божого і його вірних служителів. А свідченням цього є неповторні розписи у Дрогобицькій церкві Святого Юра, що належать пензлю Степана Поповича Медицького.

Авторка тексту – Леся Летнянчин, завідувачка відділу пам’яток дерев’яної архітектури.

Світлини – Володимир Пограничний.