Науковий діалог: сакральна архітектура бойківсько-лемківського пограниччя 

Пам’ятки дерев’яної архітектури без перебільшень є головними скарбами української культурної спадщини у Дрогобичі. Музей має честь зберігати, досліджувати та популяризувати дві культові церкви для міста та краю – церкву Святого Юра та Воздвиження Чесного Хреста, властиво, так чи інакше усі працівники “Дрогобиччини” залучені в ці процеси. Львівські та столичні мистецтвознавці й культурологи – часті гості музею, і нам дуже приємно, що налагоджується науковий діалог також і з колегами із Закарпаття.

Головна зберігачка фондів музею Марія Русин зустрілась із найвідомішим дослідником закарпатської дерев’яної архітектури Михайлом Сирохманом під час реставраційних робіт у церкві святого архистратига Михаїла у селі Щасливе (Мукачівський р-н, Закарпатської області). Науковці обговорили проблеми збереження автентичних храмів, ролі в цьому процесі музеїв, істориків, мистецтвознавців та власне мистців, громадських активістів та духівництва, потребу налагодження діалогу між усіма й напрацювання консенсусних рішень в цілому й для кожної конкретної церкви. 

Головна зберігачка фондів музею Марія Русин розповіла:

“Під час моєї відпустки, яку я традиційно проводжу на Закарпатті, мені потрапила до рук книга Михайла Сирохмана “Втрачені церкви Закарпаття”, з перших сторінок якої я зрозуміла масштаб та важливість цього дослідження й захотіла зустрічі з автором.

Мені пощастило, що мій свекор, Василь Русин, представник нині  все ще дуже рідкісної, проте вже не зникаючої професії виробника дерев’яного ґонту для покриття дерев’яних споруд, в тому числі й церков, бере участь у реставрації храму св. арх. Михаїла XVII століття у селі Щасливе Мукачівського району, і безпосередньо співпрацює з Михайлом Сирохманом. Тож, як кажуть, сама доля подбала про нашу зустріч та розмову із метром!

Це був надзвичайно цікавий науковий діалог з найвідомішим дослідником закарпатської дерев’яної церковної архітектури. Пан Михайло провів мені екскурс в історію пам’ятки та ознайомив із давнім автентичним іконостасом. Мене особливо вразив не лише його збережний стан (ймовірно взагалі без втручань!), а й те, що попри маленький розмір церковці, в іконостасі виконані та композиційно фахово вміщені усі ряди ікон. 

Особливу увагу, у нашій кількагодинній бесіді, ми присвятили темі збереження пам’яток дерев’яної архітектури, культурної та духовної спадщини України та, звичайно, ж нинішнім викликам у моїй улюбленій музейній справі!”

До слова, Михайло Сирохман – український художник-графік, мистецтвознавець, дослідник дерев’яних церков Закарпаття, викладач Закарпатської академії мистецтв, чудово обізнаний із дрогобицькими дерев’яними храмами й переймається їх долею. Михайло Васильович – автор та укладач низки видань, зокрема монографій, присвячених втраченим пам’яткам Закарпаття, статей у медіа та художніх альбомів. Примітно, що дослідник також і мистець! Михайло Сирохман працює в авторській техніці, в якій поєднує папір, акварель, гуаш, акрил та кулькову ручку. 

Дякуємо пану Михайлу за змістовну зустріч та цінний подарунок для фондової збірки музею “Дрогобиччина”!

Поділитись з Друзями