30 експонатів з музею “Дрогобиччина”, які варто побачити у рік 30-ї річниці відновлення Незалежності України

Ми підготували для Вас короткі описи 30 музейних експонатів, які щонайкраще розкажуть природну унікальність, культурну своєрідність та багатоманіття, духовну самобутність, мистецький, соціальний, економічний поступ України у різні епохи.

1. А З Б У К О В Н И К

Упорядник Богдан Романенчук подає ще одну назву – грецьку – а л ь ф а б е т а р і о н.

Азбуковник – своєрідний словник-енциклопедія, в якому в алфавітному порядку викладено матеріал на певну тематику.Такі довідники використовували для вивчення мов у пізньосередньовічних школах та колегіумах, традиційно, вони складались з 2-х частини: переклад та тлумачення слів і правила граматики й арифметики.

Один із найдавніших азбуковників датують 1282 роком. Це видання було створене для єпископа Новгородського Климента. Деякі дослідники азбуковник називають «московською енциклопедією стародавнього знання» за формулюванням І. Огієнка. Справді, в час існування Московського царства їх створювали та використовували. Однак, не можна називати їх власне «московськими», адже початок вони беруть значно швидше, аніж навіть сформувалось це державне утворення з центром у Москві.

До азбуковників належать такі відомі давні тексти, як «Лексис» 1596 року Лаврентія Зизанія, котрий, між іншим, пов’язаний з вашим краєм, адже народився поблизу села Урич, за іншою версією Потилич, або ж навіть у Тустановичах, що зовсім поруч – нині район міста Борислав) та «Лексикон» 1627 року Памва Беринди.

Цей Азбуковник виданий у США. До друку планували підготувати 6 томів, які б стисло розповідали про розвиток української літератури. Однак, встигли видати лише 2 томи, і обидва вони є у нашій науковій бібліотеці ім. С. Кікти.

2. ОБ’ЄМНА МОДЕЛЬ ЛАНДШАФТУ

З цього експонату ми радимо нашим відвідувачам пізнавати природу Дрогобиччини, адже завдяки йому навіть наймолодшим одразу помітно ключову ознаку ландшафту нашого краю.

Наш край розділений на 2 географічні країни: гірську – Карпати та рівнинну – Передкарпаття.
А це, відповідно, створює відмінності флори і фауни регіону та формує рівнинне і гірське господарство бойків.

3. ТОПКА СОЛІ

Саме цей експонат вже кілька століть є одним із символів Дрогобича, зокрема на гербі нашого міста – 9 топок солі.
Топка – металева форма, в якій випарюють сіль, мірка ваги солі, і так називають власне вже готову сіль, яка роками зберігалась та продавалось у такій формі.

Топкою, яка представлена в нашому відділі історії, ймовірно користувались зваричі ще у ХІХ столітті. Взагалі такими топками користувались на Дрогобицькому сільзаводі до середини ХХ століття.
Зварич – місцева назва професії солеварів.

4. ДВОСТОРОННЯ ХОРУГВА «Воююча церква/Богоявлення» 1718 РОКУ

Цей експонат один із найцінніших артефактів духовної культури Дрогобиччини. Двостороння хоругва «Воююча церква/Богоявлення» 1718 року, автором якої найбільш ймовірно є Іван Медицький, а створили її для давної дрогобицької дерев’яного церкви Святої Трійці. Ця хоругва одна із трьох не просто вцілілих, а фахово та ретельно відновлених фахівцями Львівської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України.

Композиція поділена на 3 яруси:

у центрі – Богородиця в образі Церкви, яка боронить світ від зла, поруч з нею ключові постаті для східного християнства, зокрема Свята Агафія, та улюблений українцями Святий Миколай;

угорі – Небесне Воїнство з цитатами з книги «Одкровення»;

у нижньому регістрі архангел Михаїл перемагає диявола.

5. СТАТТЯ ПРО УКРАЇНУ У NATIONAL GEOGRAPHIC 1918 РОКУ

Ймовірно, перша згадка про Україну у культовому виданні «National Geographic» у серпневому номері 1918 року. Як, і більшість іноземної періодики, цей журнал передали нашому музею з колекцією Степана Кікти.

Журнал «National Geographic» називають колискою фотожурналістики, адже саме це видання одним із перших публікувало чимало світлин.
Стаття «Україна: минуле і сьогодення» ілюстрована аж 14 фотографіями. Автор – Невін Отто Вінтер, досить відомий в той час автор подорожніх нарисів про різні країни. Україною, він найбільш ймовірно, подорожував під час своїх відвідин Російської Імперії, про яку він підготував цілу книгу. Проте критики оцінили її досить скептично, зауваживши, що Невін О. Вінтер дозволяє собі фантазувати, подекуди підмінювати факти власними оцінками, та навіть допускає банальні фактологічні помилки.

Попри, цінність самої згадки про Україну в іноземному видання такого рівня, все ж варто зауважити, що історію нашого краю він теж трактує дуже вільно, і подекуди подає відверто неправдиву інформацію. Однак вартими уваги є світлини, створені під час мандрівки, як формували візуальний образ України для американських читачів вже в ті часи. Такі журналістські матеріали дозволяють глибше вивчати імідж України в історії світової комунікації, пояснюють як формувались стереотипи про нас та демонструють чому так важливо мати власний голос у медіа.

6. СТЕБНИЦЬКІ СОЛІ

У нашої дрогобицької кухонної солі, хлориду натрію, є калійні сестри. Такого типу солі досить поширені, однак найбільші родовища у Калуші, та у сусідньому Стебнику.

У дрогобицької та стебницьких солей дещо різниться склад, проте спільна геологічна генеза – «Підкарпатське море», яке почало відступати з наших земель у Неогеновому періоді, тобто близько 25 мільйонів років тому.

Сіль – іон металу та іон кислотного залишку:

• Метал – позитивно заряджений
• Кислотний залишок – заряджений негативно

Стебницькі солі – калійні, тобто основним металом у складі є калій. Калій робіть їх корисним для сг, оскільки їх можна використовувати які мінеральні добрива. Рослини використовують їх для вибудови свого тіла.

7. СОБОРНИЙ БОРЩ

Збірка гуморесок та життєвих історій Миколи Понеділка, вперше видана у 1960 році у Буенос-Айресі.

Микола Понеділок – український діаспорний письменник.

Народився та виріс у Новомиргороді в родині заможних господарів. Проте в часи Другої світової потрапив до Німеччини, уже в 1949 емігрує до США.

8. ДРОГОБИЦЬКІ ВИШИВАНКИ

Українські вишиті взори – неймовірна символічна мапа наших земель. Це міцний духовний зв’язок між десятками поколінь українців.

У Дрогобичі жила та працювала знана в усьому світі дослідниця вишивки та майстриня Мирослава Кот. Її учениці нині навчають і практики вишивання, і науково пізнають головну прикрасу наших строїв.
Школа Мирослави Кот виловлює окремий тип узору – власне дрогобицький. У ньому поєднані архаїчні геометричні форми та досиь сучасні флористичні мотиви у виразному тандемі червоного та чорного кольорів.

У нашому відділі історії відтворений парний сімейний стрій дрогобичан, у центрі ансамблю – сорочки з дрогобицьким взором.

9. НОЖИЦІ З МАГДЕБУРЗЬКОГО ДРОГОБИЧА

Ножиці – інструмент, без якого важко уявити не лише виробництво, але й буденне життя. Перші відомі людству ножиці призначались для стрижки овець. Археологи знайшли їх на території Месопотамії. Їм понад 4 тисячі років.

А цими ножиця користувався кравець з Дрогобича XVI-XVII століття – доби розквіту цехового виробництва, тоді у місті їх налічувалось 9.

10. БОЙКІВСЬКА ТРЕМБІТА

Вівчарство – один із найдавніших видів господарства України, який був поширений по всіх наших землях.
Однак зберігся понині лише в Карпатах.
У бойківський верховині звучала своя трембіта, котра нагадує гуцульську, та все ж дещо інша.

Бойківське слово “верховина“- найвища вододільна частина Карпат, заселена та обжита людиною, яка звільняла площі від дерев, для своїх господарств, поруч з природніми полонинами.

Гуцульську трембіту роблять із закрученої кори берези, а бойківську – видовбують з цілого дерева. Тож і вигляд, і звук виходить іншим.
На жаль, мистецтво трембітання в бойків занепадає, хоча ще в 50-60 роках цього навчали у дитячій музичній, зокрема в селі Бориня.

11. СКАМ’ЯНІЛИЙ ЗУБ МЕГАЛОДОНА

До святкування 30-річниці відновлення Незалежності України ми доповнили природничу експозицію унікальними знахідками, серед яких – скам’янілий зуб Мегалодона.

Скам‘янілий зуб акули, яку вперше описали у 1843 році, та присвоїли ім‘я Carcharodon megalodon, вважаючи її предком білої акули. Понині тривають палеозоологічні суперечки, до якого роду віднести цих морських велетнів, а криптозоологи ще сподіваються зустріти Мегалодона, на цьому видовому імені наразі зійшлись усі.
У водах “Підкарпатського моря” ця акула могла водитись близько 1,8 мільйонів років тому. А віднайшли її зуб на території сучасної Миколаївщини( тої, що на Дністрі) у 1999 році. 

Це справді унікальна знахідка, адже в музейних експозиція України таких зубів є всього два: один у Краматорську, та один тепер можна оглянути у нашому відділі природи. Є згадки про такий ж зуб, знайдений на Тернопільщині, проте наразі він не ще включений до музейної експозиції.

12. УЛАМКИ БРОНЗОВИХ ПРИКРАС, ЗНАЙДЕНИХ У СЕЛАХ СТУПНИЦЯ ТА ГОРОДИЩЕ

Ці бронзові скарби могли належати нашій краянці з добри енеоліту.

13. ДЕРЕВ’ЯНА РІЗБЛЕНА СКУЛЬПТУРА “АПОСТОЛ ІОАН” XVII СТОЛІТТЯ

Невідомо достеменно з якої церкви походить експонат.
Традиційно іконостати в українських церквах завершувались «Розп‘яттям з предстоячими», який ще називають композиція «Голгофа». Функціонально скульптура «Апостол Іоан» створена саме для такої композиції. Часто виконували у станковому малярстві, також могли вирізати по силуету, але власне скульптура – рідкість.

Апостол Іоан – улюблений учень Ісуса Христа, й автор скульптури відображає це у своїй роботі. Скульптура, ймовірно, має реальний протип – благочестивого дрогобичанина. Апостол Іван має характерні риси обличчя, а його зачіска та одяг, відповідають історичним довідкам про типове вбрання тогочасних дрогобичан.Скульптура виконана дуже детально, ретельно пропрацьовані усі елементи образу.
А ця наліпочка – зондаж. За цінним експонатом спостерігають фахові реставратори.

14. ОРИГІНАЛЬНА СВІТЛИНА ІВАНА ВЕРХРАТСЬКОГО

Науковець, публіцист, автор поетичних творів, імя якого несправедливо значно менш відоме українцям, аніж десятки його сучасників. Він народився на Тернопільщині, у Дрогобичі мав педагогічну практику, зокрема навчав Івана Франка, згодом оселився у Львові.

Ця портретна світлина – оригінальний експонат, знайдений під час підготовки виставки, присвяченою його 150-літтю, у 1996 році.

15. ТОВАРНА НАКЛАДКА З КНИЖНОЇ ЛАВКИ СТАВРОПІГІЙСЬКОГО ІНСТИТУТУ

Іван Верхратський тихо лупав скалу української наукової термінології. Він чудово розумів, що для поступу нашої науки мусять бути українські назви для об’єктів досліджень. Іван Верхратський сам постійно ходив у етнозоологічні експедиції, і залучав до цього своїх учнів.

Це – документ бухгалтерського обліку з книжної лавки Стравропійгіського Інституту про отримання 10 примірників праці І. Верхратського “Нові знадоби номенклатури і термінології природописної, народної, зібраної між людом”(1980 року).

16. ОРИГІНАЛЬНЕ ВИДАННЯ “ПОЧАТКИ ДО УЛОЖЕННЯ НОМЕНКЛЯТУРИ И ТЕРМИНОЛОГИІ ПРИРОДОПИСНОІ, НАРОДНЕІ”

Перші ластівки української біологічної номенклатури, укладені на основі глибокого аналізу народних імен для різних комах по всіх регіонах України.

17. ГОРЩИК КОМАРІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Комарівську культуру датують XV-XII століттям до Різдва Христового. На наших землях окремі поселення збереглись аж до 780 року до Р.Х.

Комарівську культуру творили скотарі та землероби, відомі світу завдяки своїм керамічних виробам, золотим та бронзомим прикрасам.

18. ІРМОЛОЙ 1724 РОКУ З ДАВНЬОЇ ДРОГОБИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ

Ірмолой чи ірмологіон – богослужбова книга, призначена для співу ірмосів. Унікальний рукописний твір 1724 року, переписувачем якого був високо освічений диякон Іван Селецький, відповідно до записів у самій книзі.

Автор розробив систему художнього декору та стильового наповнення рукопису, що включає велику кількість стилізованих глосів та 10 кінців розділів у вигляді стилізованих монограм.
Переписувач не наважився ілюструвати рукопис, залишаючи це професійному маляреві, про що свідчать залишені сторінки для графічного оформлення, які так і не були заповнені, або підготовлено лише попередні замальовки сюжетів. Особливість підходу в тому, що переписувач розробив систему компонування максимально зручною у практичному користуванню відповідно до переліку стихирів, які починаються від вересня з початком Індикту, як правилось в церкві.

Маляр невідомий, але помітно, що їх було двоє.
11 сюжетних графічних заставок виконаних у кольоріІ така ж кількість декорованих ініціалів( початкова буква), які є головною окрасою. Нотна книга дає можливість встановити святкування, які особливо шанувались у цій церкві.

Особливого настрою дають маргінальні записи, у виглядає роздумів про життя, історичні події в місті xviii-XX ст та замальовки автора.

20. ТОРТІВНИЦЯ ПОЧАТОКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Тортівниця з фаянсу та металу початку ХХ століття. Дрогобицькі ґаздині на таких тарелях подавали до святкового столу легуміни.

21. ОПУДАЛО ПТАХА КОРОВАЙКА

Птах з родини ібісових. Поширений в Середземномор‘ї та на побережжі Індійського океану. В Україні живе на півдні – пожиззя Дунаю, Дністра, Дніпра та Підвеного Бугу. Долиною Дністра іноді добирається до Передкарпаття – до Верхньо-Дністровської улуговини.

Ймовірно, саме таким чином пощастило спостерігати цього птаха Степанові Медицькому в ХVII столітті.
Адже в одному з іконографічних сюжетів дерев’яної церкви Святого Юра, який ілюструє біблійну книгу Товія, маляр зобразив птаха, який дуже нагадує коровайку.

Це опудало, як і більшість у нашому відділі природи, до музею потрапили із Хирівського конвікту – єзуїтського навчального закладу, найбільшого у Речі Посполитій, тож його вік точно понад 100 років.

22. ЛИСТИ ДРОГОБИЧАН ДО ЗАХИСНИКІВ

Одні з найновіших експонатів нашого відділу історії. Листи дрогобичан та міських організацій до українськиї військових, які боронять самостійність та соборність України у східних областях.

23. ОБРАЗ КОРОНУВАННЯ МАРІЇ XVIII СТОЛІТТЯ

У XVII столітті сюжет Тріумфу Церкви, який опирався на описи українських богословів, зокрема Йоаникія Галятовського, Кирила Транквіліона Ставровецького, ототожнювався з символом Цариці-Цариці, поданою в Образі Богородиці, де другою царицею є Пречиста Діва, бо вона царствує і на небі, і на землі.
У ІІ половині ХVIII столітті одну з 5 існуючих в той час церков у Дрогобичі розписував настоятель церкви Воздвиження Чесного Хреста Василь Глібкевич, разом із головним іконостасом для церкви Різдва Богородиці, він створив і бічний вівтар, центральною частиною якого іякого є образ Коронування Марії. Отець Глібкевич не скопіював відомих варіантів, а розробив власне творче бачення сюжету, і вирішив у кількох різночасових варіантах.

Основним став сюжет у якому Богородицю коронує не Господь, а Свята Трійця – триєдиний Бог.

Кольорова гама яскрава у синіх, червоних і блідочервоних тонах, оточених тонованим срібленням під золото.
Позолота в іконописі відображає святість, червоний – символ Божої любові до людей, і символ страждань. Мафорій (омофор) синього кольору – символізує віру та безкінечність, божественні небеса, приспущений, демонструючи місце для корони.

24. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО КІНА БОРИСА БЕРЕСТА

1962 року у США український діаспорний журналіст, театро- та кінознавець Борис Пантелеймонович Ковалів під псевдо Борис Берест видав фундаментальну дослідницьку книгу про найпопулярніше мистецтво ХХ століття. Праця вийшла у світ під егідою НТШ.

25. ПІДКОВИ ДО ЧОБІТ

Побутові експонати часто залишаються в тіні екзотичних та визначних артефактів, проте саме такі прості речі розповідають про реальне життя людей в попередні епохи.

Чоботи – характерний елемент одягу українців. Підкови – обов’язкова частина давнього взуття, яка забезпечувала цілісність та міцність конструкції.

26. ПОРТРЕТ ЗРІЛОГО ЮРІЯ ДРОГОБИЧА

Саме цей портрет мережа віднайде одним із перших, якщо написати у пошуковичу “Юрій Дрогобич”, а оригінал зберігається у нашому відділі історії. Однак, цей образ радше фантазія автора, аніж реальне відображення, ймовірно, першого амбасадора Дрогобича у світі, адже Юрій Михайлович Котермак прожив всього 44 роки, а чоловік з портрету виглядає дещо старшим.

Світ його знав, як Georgius De Russia, властиво на своєму походженні науковець завжди акцентував, та пояснював, що міста Львів, Дрогобич – “руські”, а не польські, а під “Русь” він вважав спадкоємицею королівство Данила Галицького.

Юрій Дрогобич – знаний у всьому світі науковець XV століття, який народився та виріс у Дрогобичі, першу освіту отримав у братській школі при дерев’яній церкві Святого Юра. Бакалавром та магістром став у Ягайлонському (Кракові), доктором філософії та медицини – у Болонському університеті, де згодом був ректором, професор Істрополітанського та Ягайлонського університетів.

27. ЗНАРЯДДЯ З ОБСИДІАНУ

Ці артефакти свідчать про, мабуть, найдавніші зв’язки між людьми по обидва боки Карпат.

Обсидіан – вулканогенна гірська порода, яка утворюється внаслідок застигання в’язкої кислої магми, яка вийшла на поверхню землі – лави. Назва “обсидіан” – римська, походить від імені чоловіка, який привіз цей матеріал з Ефіопії у свої краї в часи, коли вже існували способи зафіксувати це для історії. А золота доба використання людьми обсидіану – енеоліт. В цю епоху його використовували, як найкращий матеріал для виготовлення зброї та інструментів, призначених, насамперед, для різання.

Найближчі до Дрогобиччини поклади обсидіану у Закарпатті – Вулканічні Карпати або ж українська частина Вигорлат-Гутинського вулканічного пасма. Це невисокі гори, давно і дуже густо заселені людьми. Тож, обсидіан знайдений на наших землях свідчить, що вже в епоху енеоліту Карпати були прохідними, а також могли існувати в тій чи іншій формі “торгівельні” контакти між людьми по обидва боки гір.

28. ДЕРЖАВНИЙ СТЯГ З ПІДПИСАМИ УЧАСНИКІВ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ Й АТО

Прапор України, який пройшов Майдан та АТО. Такі стяги нині є у більшості українських великих музеїв, адже цей артефакт – експонат сучасної історії. Цей стяг увесь розписаний, на ньому і побажання, й імена, і слова, які мотивують сьогодні стояти на сторожі незалежності.

29. КОРПУС ВІДДІЛУ ІСТОРІЇ

У будинку повітової ради у 1918 році на місцевому рівні було оголошенно про утворення Західноукраїнської Народної Республіки, котра вже за кілька місяців об’єдналась з УНР у самостійну соборну Українську державу.

Тож, нин наш відділ історії розташований у місці, яке є свідченням проголошення нашої державності понад 100 років тому.

30. ПОДВІР’Я ДЕРЕВ’ЯНОЇ ЦЕРКВИ СВЯТОГО ЮРА У ДРОГОБИЧІ

У дворі церкви Святого Юра, центру українського Дрогобича, у 1941 році було зачитано Акт відновлення Української Держави відразу після основної події у Львові.

Дерев’яний храм зваричів віками був головним духовним осередком української громади Дрогобича, нині це місце – спадок нашого народу, який шанує та визнає увесь світ.

Музей “Дрогобиччина” вітає усіх краян з Днем Незалежності України!
Зичимо усім наснаги та сил творити сучасний поступ нашої Батьківщини!

Запрошуємо ознайомитись із цими та сотнями інших цікавих експонатів, які розповідають про природу, історію та культуру нашого краю!

Поділитись з Друзями