Презентація книги Аліни Логвиненко “Дай мені довгу пам’ять”

У Дрогобичі презентували книгу «Дай мені довгу пам’ять».

У День Національної Гвардії України у Народному домі імені Івана Франка музей організував зустріч з письменницею, військовою журналісткою, старшим лейтенантом Збройних Сил України Аліною Логвиненко. Модерувала захід старша наукова працівниця відділу історії музею “Дрогобиччина” Марія Головкевич, яка, власне, й ініціювала презентацію книги «Дай мені довгу пам’ять» у нашому місті.

Ця книжка – це не просто збірник свідчень, привезених командою військових журналістів з фронту, це – енциклопедія історичної пам’яті, енциклопедія російсько-української війни, перший том якої уже написаний.

25 унікальних історій, надзвичайно цікавих та щирих інтерв’ю з непересічними Героями фронту, рядовими бійцями, бригадними генералами, які трансформувались у книгу під назвою «Дай мені довгу пам’ять». Остання, 26 історія, – без інтерв’ю, бо це – спогад, присвячений побратимові, військовому фотографу Арсену Федосенку.

На початку повномасштабної війни, у квітні 2022 року, помічником Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, полковником Олексієм Носковим та радницею зі стратегічних комунікацій Головнокомандувача ЗСУ Людмилою Долгоновською було створено мобільну медіагрупу ЗСУ. Серед відважних і талановитих журналістів, режисерів, кінооператорів, відчайдушних і мотивованих професіоналів була Аліна Логвиненко, журналістка з 17-річним стажем, яка, хоч «ніколи і не мріяла про службу у війську», в перші дні повномасштабної війни пішла у ТЦК та СП, а «вийшла звідти з військовим квитком у руках». Таким чином Аліна Логвиненко стала військовим журналістом, членом команди мобільної інформаційної групи ЗСУ «Равлик», об’їздивши весь периметр фронту, всі гарячі точки, фіксуючи історії подвигів і величі Українських Героїв.

У щирій невимушеній атмосфері присутні, серед яких були і ветерани російсько-української війни, і воїни ССО, і представники влади, студенти, шкільна молодь, викладачі, волонтери і просто небайдужі громадяни, слухали розповідь Аліни Логвиненко про героїв її книжки – піхотинців, штурмовиків, снайперів, медиків, саперів, артилеристів, і рядових воїнів, і командирів, пропускаючи ці історії через свої душі і серця. Нині тягар війни на собі несуть ті Воїни, хто на передовій, а це дійсно – Люди-Титани!

Журналістка розповідала про героїв своєї книги, які підкорили своєю харизмою і відвагою. Про «Кривого», Богдана Кривицького, який прагнув, щоб про цю війну не забули нащадки, про «Вікінга», Вадима Журавського, який мріяв знищити всіх ворогів і відновити територіальну цілісність України, про відважного комбрига 80 ОДШБр Ігоря Скибюка, про “Директора HIMARS”, чиє ім’я і досі не підлягає оприлюдненню, про полковника Вадима Сухаревського, тоді ще старшого лейтенанта, який у квітні 2014 року віддав перший у російсько-українській війні наказ відкрити вогонь на ураження, про Роберта Бровді, «Мадяра» – творця окремого батальйону ударних безпілотних авіацій, про молодого історика, викладача Львівської політехніки, який стверджував: «Якщо ми зараз не вистоїмо, то повернемо історію на 100 років назад», про успішну рестораторку, а нині відважну стрільчиню-санітарку Олену з позивним «Риж», про відомого іконописця, військового капелана Миколу Мединського, який переконаний, що «Воїн не вбиває, він захищає життя людей за своєю спиною». І ще багатьох інших героїв, унікальні свідчення яких є надзвичайно важливими для розуміння суті російсько-української війни та збереження історичної пам’яті Українського народу.

Спогадами про участь у російсько-українській війні поділився військовий капелан, Народний Герой України о.Тарас Коцюба – «отець Падре». Отець Тарас розповів і про своє знайомство з книжкою Аліни Логвиненко, адже придбав її ще в момент виходу з друку. В подяку за важливість завдання, яким є написання книги, отець Падре разом зі своїми побратимами подарував авторці книжки прапор свого військового підрозділу.

Про героїзм українських Воїнів і святий обов’язок кожного захищати Вітчизну наголосив у своєму виступі Голова ВСВ АТО «Дрогобиччина» підполковник Олег Кіндратів. Разом з Героєм російсько-української війни Любомиром Робичем, який спеціально приїхав на презентацію книги, воїни вручили почесній гості красивий трояндовий букет.

Спогадами про свою участь у російсько-українській війні та словами подяки звернувся до Аліни Логвиненко начальник Управління культури та розвитку туризму Володимир Ханас.

Слова щирої вдячності військовій журналістці за збереження національної пам’яті висловила директорка музею Алла Гладун та підкреслила необхідність створення у Дрогобичі музею Визвольної війни. Написану власноруч ікону Богоматері на фоні Дрогобицької церкви святого Юра подарувала нашій гості талановита художниця, дружина українського воїна «Тризуба» Марія Пильо.

На завершення зустрічі, як зазвичай, відбулася автограф-сесія, на якій журналістка підписувала презентовані книги, яких, на жаль, виявилось замало… Бо такі книги – це документування й збереження національної пам’яті. І така пам’ять має бути живою та довгою, бо, як підтверджує історія та, власне, наголошує Аліна Логвиненко, «довга пам’ять нації є запобіжником від страшних історичних помилок».

Нині війна проходить через серце кожного українського патріота. І кожен Воїн, кожен командир, що знаходиться на передовій – це дійсно Українські Титани, яким сили до боротьби за Україну надає наша єдність, вселенська любов до України і така ж ненависть – до її ворогів. Ми не маємо права залишити цю війну нашим дітям та онукам, а маємо спільно прогнати окупанта зі святої української землі. Саме такий меседж звучав у пісні маленького школярика, учня Дрогобицької музичної школи №1 імені С. Сапруна Іллі Кобільника.

Російсько-українська окупаційна війна залишає у пам’яті української нації незагойні рани і сліди. Хоч трагедія війни і велич подвигу Українських Воїнів карбуються у нашій пам’яті, здавалось би, навічно, все ж ми зобов’язані документувати ці події, факти, імена. І для історії, і для майбутніх поколінь.

Бо пам’ять про подвиги Українських Воїнів має бути живою! Бо героїзм, якого ще не бачив світ, повинен бути зафіксований не лише на скрижалях світової історії, але й у новітніх історичних манускриптах.

Музей “Дрогобиччина” щиро дякує за співпрацю: Народному домі імені Івана Франка, директору Петру Косу; ВСВ АТО «Дрогобиччина», голові Олегу Кіндратіву; ГО «Побратими» ветеранів-інвалідів АТО, голові Андрію Маньку; о. Олегу Турківу; п. Марті Сільник.

Авторка тексту – Марія Головкевич, старша наукова працівниця відділу історії.

Світлини – Ігор Фецяк.

Поділитись з Друзями