«Запалюй свічу, Україно!» -зустріч з Наталією Дзюбенко-Мейс

У глибокій пошані і скорботі відзначив Дрогобич 90-і роковини пам’яті жертв Голодоморів і політичних репресій в Україні.

З цієї нагоди науковці музею «Дрогобиччина» запросили члена Всеукраїнської Асоціації дослідників Голодомору-геноциду 1933 року в Україні Наталю Дзюбенко-Мейс. Оскільки у залах музею ми не мали можливості вмістити таку численну аудиторію, то зустріч з цією поважною гостею – письменницею, поетесою, публіцисткою, редакторкою та упорядницею історико-документальних книг про Голодомор-геноцид 1932-1933 років, відбулася у Народному Домі ім. Івана Франка.

Вже вдруге в умовах повномасштабної війни росії проти України вшановуємо пам’ять тих, кого стратила москва Голодомором-1933 і спланованим штучним голодом 1921-1923 і 1946-1947 років.

Голодомор геноцид 1933-го – найжорстокіший феномен винищення українців у ХХ столітті. І пам’ять про Голод має бути вічною, – набат, як реквієм, як пересторога усім сущим на землі! Тож тихою молитвою і «Реквіємом» у виконанні дуету скрипалів Надії Летнянки та Лесі Луців згадали тих, кого знищила комуністична тоталітарна система як непокірних і нескорених.

Нині достеменно відомо, що «голод запланувала москва для знищення українського селянства як національного бастіону. Українських селян нищили не тому, що вони були селянами, а тому, що були українцями…». Так стверджував Роберт Конквест, секретар Комітету з питань вивчення Голодомору-1933 при Сенаті США.

Жертви Голодомору-33 сягають мільйонів. З оприлюднених істориком Володимиром Сергійчуком документів, історико-криміналістична експертиза встановила число загиблих від Голодомору – 9 108 500 осіб в УРСР, разом з етнічними регіонами Північно-Кавказького краю – 10 500 000 українців. За висновками спеціальної комісії конгресу США з питань дослідження Голодомору 1932-1933рр. в Україні було знищено 10 630 000 українців, тобто, під час Голодомору з лиця землі зникла ціла європейська країна – Держава Україна.

Українські вимерлі села радянська влада заселила етнічними росіянами: до кінця 1933 року з Росії у Дніпропетровську область було відправлено 109 ешелонів з переселенцями, у Харківську – 80 ешелонів, на Донеччину – 44, в Одеську область – 96 ешелонів з жителями росії. Тому нині, під час російської окупаційної війни, маємо таку політичну ситуацію.

Розповідь поважної гості присутні слухали, затамувавши подих, адже не все й не завжди про це можна прочитати у книжках. Наталя Дзюбенко-Мейс упродовж всього свого життя глибоко досліджувала причини і наслідки Голодомору-33 як штучного, цілеспрямованого винищення непокірної української нації комуністичним режимом. Саме праця над цією темою і зблизила її з майбутнім чоловіком Джеймсом Мейсом. Професор Мейс у той час був Головою Комісії Комітету Конґресу США з вивчення Голодомору-1933.

Джеймс Мейс як представник винищеного голодом племені черокі, американський історик, політолог, глибоко усвідомлював трагедію українського народу в часи бездержавності. І саме він 20 років тому з трибуни Верховної Ради України закликав запалити свічку пам’яті у вікні за жертвами Голодомору: «Хочу висловити в українському парламенті свою заповідну мрію про встановлення пам’ятника жертвам Голодомору, і щоб усі прості українці запалили в цей день у вікнах свічки… Свічка у вікні стане поминальною свічкою за батьками, дідами, прадідами і маленьким вогником, який освітлює майбутнє без жертв, без насильства, без жахів…»

Редагуючи і впорядковуючи унікальну книгу-дослідження Джеймса Мейса «Україна: матеріалізація привидів», пані Наталя помістила у ній поетичну посвяту своєму коханому чоловікові «Запалюй свічу, Україно!», з якою познайомила присутніх актриса Дрогобицького музично-драматичного театру імені Юрія Дрогобича Тетяна Лучейко.

«Україна: матеріалізація привидів» – це воістину титанічна праця Джеймса Мейса, присвячена розкриттю цілісності і повноти історичної правди про найжахливіші сторінки тоталітарного минулого України, яке донині має вплив на політичне, економічне, освітнє, морально-етичне життя українського соціуму. І саме про це і про Україну як постгеноцидну державу, про дороги правди і болю, про політичні причини Голодомору в Україні, усвідомлення і бачення їх Джеймсом Мейсон розповідала дружина американського дослідника Голодомору, і наша, українська історикиня, дослідниця Голодомору пані Наталя Дзюбенко Мейс.

Зі словом до присутніх звернувся начальник Управління культури та розвитку туризму Дрогобицької міської ради Володимир Ханас. Він розповів про постріл юного оунівця Миколи Лемика – «постріл в обороні міліонів», а також подякував вельмишановній гості за її величезний внесок у дослідження Голодомору-1933. До присутніх, зокрема до юного покоління, звернулася професорка Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Тетяна Пантюк, яка закликала використовувати нашу історію для власного захисту, вивчати і знати, щоб не повторилось.

Півторагодинна зустріч з Наталею Дзюбенко-Мейс, цією шляхетною, глибокою, надзвичайно цікавою гостею промайнула наче одна мить. Далі відбулась традиційна автограф-сесія, адже, готуючись до зустрічі, ми спеціально замовили у видавництвах книжки і пані Наталі, і Джеймса Мейса – американця, якого своїм речником і захисником обрали українці мертві, і, на жаль, вчасно не почули живі.. «Зроніть сльозу…бо ми не мали сліз…»

У виконанні Лілі Кобільник прозвучала прем’єра пісні, яку відома композиторка створила як посвяту жертвам лютого Голоду 1933 року.

Голодомор-1933 – велика трагедія України, і наш святий обов’язок – пам’ятати тих, хто згас як зорі… згинув на святих українських чорноземах, – не доживши, не народивши, не долюбивши… І нині Свічі Пам’яті у наших вікнах, й окопні свічки Українських Воїнів по периметру усього фронту нагадують: Україна є, була і буде! Ми незнищенні, ми – пам’ятаємо…

Дякуємо пані Наталі Дзюбенко-Мейс за її присутність; дякуємо директору Народного дому імені Івана Франка Петру Косу, всім учасникам заходу, всім, хто прийшов разом з нами запалити Свічу Пам’яті за безвинними жертвами Голодомору.

Авторка тексту та модераторка заходу – старша наукова працівниця відділу історії Марія Головкевич

Світлини – Ігор Фецяк.

Поділитись з Друзями