У 1916 році Івана Франка, «найбільшого поета-титана нації, що перевершив Шевченка», було номіновано на Нобелівську премію з літератури. На жаль, 28 травня 1916 року письменника не стало. Нагороду отримав шведський поет Вернер фон Гайденстам.

Іван Франко називав Дрогобич «своїм кутом» і ніколи не оминав нагоди завітати до міста своєї юності.

Іван Франко немало сторінок у своїй творчості присвятив Дрогобичу – це вершинні твори «Борислав сміється» та «Boa constrictor», роман «Перехресні стежки», оповідання «Ґава», «Добрий заробок», «На дні», «Злісний Сидір», новела «Пироги з черницями», «Батьківщина», поезії «Похвала Дрогобича», «Дрогобицька філантропія», тощо.

Улюбленим учителем Івана Франка зі школи оо. Василіян був отець Іван-Юліан Німилович – він вмів «впоїти» дітям не страх, а «замилування» до науки.

Відомий науковець Іван Верхратський, на той час гімназійний учитель Івана Франка, опублікував у Літературно-науковому віснику у Львові дослідження «Каменна соль и описанье жупъ Дрогобицкои и Стебницкои» (1871р.).

Іван Франко під час навчання у Дрогобицькій гімназії знайомиться зі своїм першим коханням – Ольгою Рошкевич. Повернувшись із Лолина, де провів літні канікули, юнак захоплено писав: «…дякую за ті хвилини в моєму житті, які я провів поруч з Вами!»

Іван Франко почав свою перекладацьку діяльність, навчаючись у старших класах Дрогобицької гімназії. 5 лютого 1874 р. переклав «Спів хору» з «Антігони» Софокла (авторська дата).

Отець Йосиф Левицький, який охрестив Івана Франка, став прототипом пароха о. Квінтіліана Передримірського у повісті письменника «Великий шум». У Дрогобичі на його честь названо вулицю.

У 1882 році Іван Франко, перебуваючи в рідних Нагуєвичах, за 6 тижнів написав твір «Захар Беркут» для конкурсу на оригінальну повість від часопису «Зоря». Згодом він зазначав, що повість принесла йому визначену премію та запрошення допомагати при редагуванні «Зорі», що дало йому змогу оселитись у Львові.

Дрогобицький знаний адвокат Володимир Кобрин переклав поему Івана Франка «Мойсей» польською мовою. У передмові до публікації «Мойсея» (Львів, 1914р.) Франко висловлює подяку за «старанне виконання перекладу».

«Не висміюй слабість противника…» – так написано на реверсі медалі. Байка Езопа «Лисиця і журавель» співзвучна однойменній казці Івана Франка, написаній у 1896 році. Свою славнозвісну казку про Лиса Микиту Франко-гімназист задумав написати ще у 4 класі, надихнувшись твором Ґете «Reineke Fuchs» («Шахрайка-лисиця»).


У 1926 році дрогобичани стару вулицю Лішнянську назвали ім’ям Івана Франка, яку в 1990 році було продовжено за рахунок долучення вулиці Гоголя (колишньої Зеленої).

Підготувала фотовікторину – Зоряна Кордуба, завідувачка відділу історії.
Ще ніхто не прокоментував. Ви можете бути першим!