Аргументи про те, як на Йордан 1919 року освячувалася українізація Дрогобича і прощалися з імперією Габсбурґів.
Богдан Лазорак
кандидат історичних наук,
директор Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі»,
доцент кафедри всесвітньої історії та спеціальних історичних дисциплін ДДПУ ім. І. Франка.
Стаття складається із двох частин. У першій — автор аналізує потребу та значення відродження історичної пам’яті про тяглість українського державотворення в епоху ЗУНР на теренах Дрогобиччини, а також аргументовано доводить відмову уряду ЗУНР від старої імперської символіки на рівні усіх важелей влади та громадсько-культурного життя повіту. Водночас сконцентровано увагу на відсутності історичної логіки у поверненні пам’ятного символу «Лицаря у збруї» 1916 р., який не мав жодного відношення до українізації Дрогобича 1919 р., підсумком котрої став 15 000 мітинг українців 20 січня 1919 р.
У другій частині розвідки автор публікує 28 документів, які аргументують дійсний та історично закономірний процес українізації Дрогобича та повіту упродовж 1918–1919 рр. Він будувався на концепції історичної пам’яті щодо витоків давньоруської державної традиції від 1054 р., укладеної Михайлом Грушевським, та багатолітньої титанічної громадсько-політичної праці Івана Франка, спрямованої проти цензурної по відношенню до українського народу політики імперії Габсбурґів. Останні дві тези підтверджені описами святкування Акту Злуки в Дрогобичі від 20 січня 1919 р.
