У теплій, щирій атмосфері у Палаці мистецтв відбулась виставка двох українських мистців Осипа Сорохтея та Марії Карп’юк, які творили в Галичині у І половині ХХ століття. Непересічний мистецький і подружній тандем не отримав свого часу визнання і належного пошанування. Радше навпаки: в умовах чужої неукраїнської держави, їх щонайменше замовчували та ігнорували. Багато робіт, зокрема, Осипа Сорохтея, які зберігалися у Національному музеї у Львові, було навіть знищено.

Творчість мистців проте високо цінували такі видатні постаті, як Андрей Шептицький та Олекса Новаківський. Митрополит Андрей благословив Осипа Сорохтея на створення сакральних творів, один з яких сьогодні належить катедральному храму УГКЦ в Івано-Франківську. А для Марії Карп’юк, улюбленої учениці Олекси Новаківського, Шептицький оплатив стажування у Луврі.
Сьогодні мистецька спадщина творчого подружжя стараннями нащадків повертається в український культурний простір. Власне, виставковий проєкт, присвячений Осипу Сорохтею та Марії Карп’юк, презентували внуки, які успадкували від своїх знаменитих родичів шанобливе ставлення до мистецтва, шляхетність та відповідальність.
Зі слів вдячності родині розпочала свій виступ на відкритті директор музею Алла Гладун. Про значення цього просвітницького, промоційного проєкту для культурно-мистецького життя України говорив начальник Управління культури та розвитку туризму Станіслав Лецик. Про особливості творчої манери художників-модерністів слово мала кураторка виставки, старша наукова співробітниця Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького Мар’яна Максимів. Про те, як виникла ідея зібрати в одному виставковому проєкті твори О. Сорохтея та М. Карп’юк, як тривав процес підготовки до експонування їх творчої спадщини, реставрацію полотен, створення сайту, перші організаційні кроки, родинні традиції та об’єднання навколо збереження та популяризації пам’яті художників розповідали на відкритті онуки Олесь та Роман Сорохтеї, а такождружина Романа, реставраторка Інна Дмитрук-Сорохтей та Олександра Служинська (дружина покійного онука Андрія). Своїми враженнями та тонкими спостереженнями щодо творів митців, їх мистецьких візій ділилася завідувачка відділу туризму та креативних індустрій Управління культури та розвитку туризму Яна Коник.
Тепла, затишна атмосфера імпрези спонукала до невимушеної бесіди, щирого обміну думками між присутніми та спадкоємцями художників.
«… Неперевершений, геніальний карикатурист…», (який, до слова, освоїв цей жанр, перебуваючи у Пресовій Квартирі Легіону УСС), «ліричні атмосферні пейзажі…», «майже японський мінімалізм та глибинна виразність…», «душевна теплота та почуття любові, що світиться з кожного дитячого портрета», «м’яка колористика та потужна експресивність»… Ці слова та фрагменти міркувань лунали у різних куточках залів Палацу мистецтв ще довго цього недільного дня, який подарував одну з перших зустрічей мистців зі своїми глядачами через століття.

Низький уклін шляхетній родині Сорохтеїв, яка знає історію свого роду, пишається талантом своїх відомих дідуся й бабусі та береже пам’ять про дух, традиції, здобутки сім’ї і для нащадків, і для української культури вцілому. Що може бути важливішим для мистців, як життя їх творінь через роки й десятиліття.
Авторка тексту – Алла Гладун, директорка музею «Дрогобиччина»
Світлини – Ігор Фецяк, Андрій Гутович
Ще ніхто не прокоментував. Ви можете бути першим!